Федорів Роман Миколайович
- Язык: Украинский
- Пол: мужской
- Дата рождения: 1 грудня 1930
Об авторе:
Рома́н Микола́йович Фе́дорів (1 грудня 1930, Братківці — 14 березня 2001, Львів) — український письменник, лауреат Шевченківської премії (1995) за твір «Єрусалим на горах», редактор часопису «Дзвін». Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Народився у Братківцях Тисменицького району на Івано-Франківщині. У 1945—1950 роках — учень педагогічного училища; завідувач книжкового відділу магазину; бригадир бригади протифілоксерної експедиції; інструктор обласного відділу «Союздрук». У 1950—1953 роках служив у Радянській армії. У 1953—1956 роках — інспектор-бухгалтер районного сільськогосподарського банку; інструктор міського відділу «Союздрук». З 1956 року — співробітник районної, обласної газети, власний кореспондент низки республіканських газет. Член КПРС з 1963 по 1991 рік. 1967 закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Франка, працював у місцевій пресі. З 1968 до смерті у 2001 році — головний редактор журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін»). 1989 року на велелюдному святкуванні 133-ї річниці від дня народження Івана Франка разом з письменниками Романом Іваничуком, Романом Лубківським, професором Михайлом Шалатою запропонували відновити назву села Нагуєвичі[2]. Автор оповідань, повістей, нарисів. Перша книга письменника «Жовтнева соната» побачила світ у 1959. Довгий час працюючи кореспондентом обласних, а згодом і республіканських газет, об'їздив усю Україну. Завдяки зусиллям письменника були відновлені видавництво «Червона калина» й часопис «Літопис Червоної Калини». Він започаткував у «Дзвоні» рубрику про призабутих письменників та літераторів з української діаспори. Помер 14 березня 2001 від інфаркту. Могила — на 3а полі Личаківського цвинтаря.
Рома́н Микола́йович Фе́дорів (1 грудня 1930, Братківці — 14 березня 2001, Львів) — український письменник, лауреат Шевченківської премії (1995) за твір «Єрусалим на горах», редактор часопису «Дзвін». Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Народився у Братківцях Тисменицького району на Івано-Франківщині. У 1945—1950 роках — учень педагогічного училища; завідувач книжкового відділу магазину; бригадир бригади протифілоксерної експедиції; інструктор обласного відділу «Союздрук». У 1950—1953 роках служив у Радянській армії. У 1953—1956 роках — інспектор-бухгалтер районного сільськогосподарського банку; інструктор міського відділу «Союздрук». З 1956 року — співробітник районної, обласної газети, власний кореспондент низки республіканських газет. Член КПРС з 1963 по 1991 рік. 1967 закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Франка, працював у місцевій пресі. З 1968 до смерті у 2001 році — головний редактор журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін»). 1989 року на велелюдному святкуванні 133-ї річниці від дня народження Івана Франка разом з письменниками Романом Іваничуком, Романом Лубківським, професором Михайлом Шалатою запропонували відновити назву села Нагуєвичі[2]. Автор оповідань, повістей, нарисів. Перша книга письменника «Жовтнева соната» побачила світ у 1959. Довгий час працюючи кореспондентом обласних, а згодом і республіканських газет, об'їздив усю Україну. Завдяки зусиллям письменника були відновлені видавництво «Червона калина» й часопис «Літопис Червоної Калини». Він започаткував у «Дзвоні» рубрику про призабутих письменників та літераторів з української діаспори. Помер 14 березня 2001 від інфаркту. Могила — на 3а полі Личаківського цвинтаря.